Метка: Google

Ще 2010 року в одному з українських журналів з’явилася стаття з влучною назвою «Госкомобнал». Тоді в ній йшлося про план своєрідної «монополізації» одного з найбільших тіньових бізнесів — «обнального» ринку.

Як зазначалося, замість боротьби з цим явищем, внаслідок якого бюджет недоотримує мільярди, влада вирішила його очолити. До зміни влади обналом займалися банки різного розміру, але переважно
невеликі. За такий специфічний вид діяльності їх назвали «помийки». Але
після зміни влади ситуація змінилася. Довго країною ходили чутки, що ринок «обналу» віддали під контроль лівої руки президента — «Юри Єнакіївського». Однак у кінці минулого року позиції цієї напівлегендарної особистості
похитнулися. Більше того, компанії, які можуть бути пов’язані з ним,
стали предметом уваги Державної податкової служби. Останню на той час вже очолював Олександр Клименко, якого вважають близьким до старшого сина президента Олександра Януковича. Хто зараз керує цим ринком — можна лише здогадуватися. «Економічна правда» вже писала,
що  в Україні працює так звана «держпрограма», у якій своїх
«операторів» має не лише Державна пожаткова служба, а й, наприклад,
Генпрокуратура та МВС. Програма зводиться до того, що обнальні контори беруть за свої
послуги 8%. З них 6,5% йдуть до бюджету. Тому це і зветься «державна». Цікаво, що для державних установ «ставка» за обнал набагато вища —
14%. Воно і зрозуміло: виведення державних грошей завжди викликає чималу
увагу правоохоронців. З ними потрібно ділитися. Хто ж «кришує» «держпрограму? Деякі учасники ринку задаються
питанням: чи це не Клименко, разом з колишнім податківцем, а тепер
міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком?

Інколи також називають дуже впливових донецьких бізнесменів. А іноді
звучить й інше питання: чи не є «дахом» обнальних схем «батько»
податкової — прем’єр Микола Азаров?
Мовляв, він стояв у витоків податкової системи і впродовж багатьох
років зумів зберегти над нею контроль. Проте, все це — лише чутки та
припущення. Можливо, комусь справді вигідно, щоб усі думали на Клименка,
Захарченка чи Азарова.

 

«Юра Єнакіївський». Фото Главком

Мовляв, він цю систему створив, і впродовж багатьох років зумів
зберегти над нею контроль. Проте, все це — лише чутки. Можливо, кому
справді вигідно, щоб усі думали на Клименка, Захарченка чи Азарова. «Економічна правда» зробила спробу розібратися, як функціонує
«обнальний» ринок, якими є масштаби цього явища, і чи справедливі
твердження про те, що він контролюється безпосередньо тими людьми, які
мають боротися з ухиленням від сплати податків.

Якщо підприємець не бажає віддавати державі майже половину своїх
прибутків у вигляді податку на прибуток та на додану вартість, він йде
до «обнальників». Все відбувається просто. З «конвертом» укладається фіктивна угода,
наприклад, про оренду обладнання для виробництва цвяхів. На рахунок
потрібної фірми перераховується сума грошей, яку треба перевести у
«кеш».
Через деякий час підприємець забирає «котлету» грошей. Вигода в тому,
що підприємець сплачує від свого заробітку не більше 40% податків, а 8%
«обнальної» комісії. Звідки береться «кеш»? Як правило, «конверти» працюють у тісному
зв’язку з організаціями, що мають великі обсяг готівки. Найперше — це
банки. На ринку розповідають, що широко вживається схема з
обготівковування векселів. Також популярною є схема з нерезидентами. В цьому випадку укладається
контракт з фірмою-нерезидентом, яка вже через іноземний банк
перераховує гроші, наприклад, на карткові рахунки нерезидентів, з яких
знімається «кеш» і передається замовнику.

Олександр Клименко

Ще однією складовою «обнального» бізнесу є формування податкового
кредиту. Адже при укладанні фіктивних угод у сумах «сидить» ПДВ. На суму цього ПДВ кінцевий «вигодонабувач» може завищити свій
податковий кредит, що дозволить йому заплатити у бюджет менше
необхідного. Ось тут вже починаються «цікавості». Адже при поданні підприємцями
звітності до Державної податкової служби, а саме декларацій ПДВ, мають
вказуватися номер як податкового кредиту, так і податкового зобов’язання
за укладеними угодами. Отже, при укладенні низки угод через кілька фірм від вигодонабувача
до «податкової ями» через звітність податківці можуть прослідкувати всіх
контрагентів і походження податкового кредиту.

Так чи інакше, навіть дуже довгий ланцюжок «прогонки» приведе до фірми, на якій він обірветься. І, скоріше за все, у такої кінцевої фірми у декларації з ПДВ будуть
вказані ідентичні номери податкового кредиту та податкового
зобов’язання. З цього можна зробити однозначний висновок — податківці не можуть не знати про фіктивні операції. Звісно, може статися, що кінцевою буде фірма-одноденка, яка просто не
подасть податкову звітність. Але це податківцям встановити не менш
легко.

Далі будемо послуговуватися простою логікою. Оцінити масштаби
«обналу» в країні не береться ніхто — цифри майже космічні. Існує думка,
що ледь не кожна третя гривня — «чорна».
Податківці звітують про виявлення «конвертаційних центрів» з
мільйонними, а іноді й мільярдними оборотами. Але явище не зникає. Хоча,
повторимося, податківці не можуть не знати про тих, хто допомагає
уникати платежів у бюджет. Зокрема, не може не знати про це аналітичний
департамент Податкової, який складає переліки найбільших
фінансово-промислових груп.

Банкір та опозиціонер Андрій Пишний у коментарі «Економічній правді»
цілком категорично заявив, що схеми «обналу» покриваються податковою. «Коли підприємець бажає занизити видимий податківцям прибуток, він
йде на прямий «корупціогенний» контакт між бізнесом і податковою, з
взаємним інтересом корупціонера і бізнесмена. Те ж і з проблемою з ПДВ»,
— зазначає банкір. За його словами, прагнення власників максимально знизити базу
оподаткування з податку на прибуток і забезпечити повернення ПДВ штовхає
бізнес до переведення в готівку.
«Фірми-одноденки при банках так само не могли б існувати в нинішніх
обсягах без сприяння держорганів, в першу чергу податкових. Ну а банки
(і особливо ті, хто стоять за ними) у нас як правило не бідні, не
скривдять податківців», — наголошує Пишний. «Адже і хабарі не через безготівкові платежі здійснюються. Та й
зарплата в конвертах, якщо вона здійснюється на великих підприємствах і
тривалий час, також практично неможлива без «закривання очей»
Податкової», — вважає він.

Віталій Захарченко.

Банкір стверджує: у нашій «напівтіньовий» економіці попит на
невраховані готівкові гроші колосальний, і зрозуміло, що з існуючим
рівнем корупції в країні буде і пропозиція». Але з чим пов’язана така популярність «конвертів»? Не всі ж підприємці України злочинці, які не бажають платити в бюджет.

У приватних розмовах вони пояснюють це дуже просто — якщо не
мінімізувати податки, стане неможливо працювати. Українська податкова
система просто знищить їх бізнес непомірним навантаженням. Тому сплата
«обнальних» 8% — це не тільки питання вигоди, а й питання виживання
бізнесу. «Українська податкова система свідомо створена вкрай заплутаною і
непрозорою, з безліччю корупціогенних «вікон», які дозволяють отримувати
хороші гроші на взаємній домовленості бізнесу і податківців. Власне,
для цього вона й створена. Це ж повною мірою стосується і діяльності в
сфері переведення в готівку», — каже Пишний. Тобто існує замкнуте коло: у бюджеті немає грошей і для його
наповнення існують податки; існуючі податки бізнес не в стані сплатити,
тому йде в тінь; порівняно невеликий корупційний «податок» з бізнесу
беруть оператори «чорних схем», а бюджет знову ж таки без грошей. Найцікавіше, що схемами «обналу» не гребують держструктури та фірми,
що виконують державне замовлення.

«Економічна правда» неодноразово
писала про можливу співпрацю з «обнальниками» при закупівлях державної компанії «Укргазвидобування» та при реконструкції НСК «Олімпійський».
«Будь-яка тіньова схема з розпилу бюджетних коштів або фондів
держмонополій рано чи пізно вимагає виходу «в кеш». Обсяг держзакупівель
по року складає до 400 мільярдів гривень. Тіньова складова від 30 до
50%. І це тільки частина ринку, що формує попит на переведення в
готівку», — розповідає Пишний.

За його словами, найбільші суми
«робить» великий бізнес. «А якщо врахувати, що за останні два роки
практично весь великий, і не дуже, бізнес підім’яла Партія регіонів, то і
переведення в готівку — це вже не просто тіньовий бізнес, це
внутрішньопартійний промисел», — вважає банкір.

Олександр Янукович. 
 

Джерело «Економічної правди», що побажав залишитись невідомим,
розповів про існування так званих партизанів. Це обнальні фірми
наважуються працювати без «даху», і не приймають участь у
«держпрограмі». Зазвичай, вони існують деякий час. Але щойно вони досягають оберту
десь у 10 млн грн, їх обов’язково знаходить податкова міліція, з усіма
негативними наслідками. Як правило, власників «партизанів» не саджають,
але їм доводиться сплатити чималі гроші, щоб зістрибнути з гачка
податківців. Схоже, саме про «партизанів» йдеться у відповіді ДПС, до якої ми
звернулися з «обнальним» питанням. У відомстві нам повідомили, що
податківці не оцінюють масштаби «обготівковування» та формування
незаконного податкового кредиту. Вони заявили, що протягом 2010-2012 років ними було викрито…346 «конвертаційних центрів». Податківці наголошують: «Існує проблема чіткого визначення термінів,
що активно застосовуються в правозастосовній практиці, зокрема, в
стримуванні діяльності мінімізаторів податкових надходжень».

«Водночас категорії «мінімізації податків» та «уникнення податків»,
інколи у вітчизняних реаліях розглядаються як різні за своїм змістом, в
той час, як за загальним правилом вони визначаються як тотожні», —
заявили у податкові, додавши, що з метою усунення наведеного упущення
варто внести відповідні доповнення до Податкового кодексу. І тут знову треба наголосити, що податківцям однозначно відомі всі
«обнальні» схеми. Певну кількість конвертаторів податкова, звісно,
виловлює. Але чи всіх?

Логічніше було б ініціювати глобальні зміни системи оподаткування,
щоб бізнесу самому було вигідно працювати «в білу». Але цього не
робиться. Можливо, комусь це вигідно? Втім є більш глобальне питання — що буде з економікою? Адже фактично
існує підміна податку на прибуток та ПДВ податком «з обігу» у 8%. Можна
припустити, що щось з «обнальної» комісії таки доходить до бюджету.
Однак видається, що це — мізер. Отже бізнес, уникаючи плати гігантських офіційних податків, платить
податок неофіційний, який йде у «глядацький зал». Враховуючи розмах
цього явища, видається, що довго українська економіка так не
протримається.

Итак, наш банк имеет открытые корреспондентские счета в США (CITIBANK N.A. NEW YORK), в Европе (VTB BANK DEUTSCHLAND AG), в России (Промсвязьбанк Москва и Собинбанк Москва).

Соответственно, все расследования по платежам происходят через эти банки согласно  установленным корреспондентским отношениям с использованием соответствующих форматов SWIFT MT-195/295, MT-196/296, MT-199/299 и MT-192/292


Кроме прямых корреспондентских отношений с банками, нашим банком установлены отношения и с другими финансовыми организациями через процедуру обмена ключами, что даёт возможность использовать SWIFT-форматы МТ-195, МТ-196 и МТ-199 для проведения процедуры расследования по стандартным платежам и платежам с покрытием:


— DEUTSCHE BANK TRUST COMPANY AMERICAS USA
— COMMERZBANK AG Germany
— CITIBANK N.A. London
— CITIBANK N.A. Brussels
— BANQUE DE COMMERCE ET DE PLACEMENTS S.A. Geneva
— NORVIK BANKA JSC  LV
— ABLV BANK AS  LV


В среднем процедура расследования занимает от 3 до 14 дней (если необходимо уточнить детали платежа: счёт получателя или наименование).


Многое зависит от колличества банков, которые задействованы в трафике платежа. Для
решения проблем используется переписка с банками-корреспондентами, контакт с кураторами счёта в соответствующих банках.Можно использовать Free Format MT-995/999, направляя их напрямую в банк-отправителя (при входящих платежах).


При необходимости можно контактировать с клиентами банка, а по возможности вступить в переписку с отправителями средств.


Что касается наиболее сложных ситуаций, то они связаны с процессом возврата ошибочно отправленных средств, а также со средствами, которые были отправлены банком, но не получены бенефициаром.


В некоторых случаях, это занимало достаточно времени, так как приходилось использовать все доступные инструменты:
— вести длительные переписки и общение как с банками, так и с клиентами, таким образом достигая позитивный результат.


По срокам, наиболее быстро решаются проблемы с банками Еврозоны и США.


Более сложно решать вопросы с Азиатскими банками (например, китайские банки не всегда идут на контакт) или Россией (связано с особенностями документооборота и не
всегда использованием SWIFT для быстрой передачи информации).

Аналитический Центр Службы Беспеки Украины представил отчет об утечках информации в украинских компаниях и госучреждениях, опубликованных в СМИ в этом году. По сравнению с прошлым годом количество инцидентов возросло примерно в 10 раз, в результате чего Украина заняла второе место в рейтинге стран с наиболее неблагополучной ситуацией по утечкам банковских данных.

Более 1 000 000 человек в Украине признаны пострадавшими от утечек информации. Потери компаний трудно оценить в силу того, что число «публичных» инцидентов составляет не более 2-3% от их реального количества, а размеры финансовых убытков украинские компании традиционно стараются не раскрывать. Однако аналитики Службы Беспеки Украины отмечают, что при подсчете совокупных потерь необходимо учитывать упущенную прибыль в результате случившегося инцидента, затраты на ликвидацию последствий утечек и судебные разбирательства и компенсационные выплаты, что позволяет примерно оценить порядок цифр.

Например, в банковской сфере при утечке клиентской базы к конкуренту компания потеряет более 10% клиентов, потому что конкурент гарантированно предложит лучшие условия. Помимо этого, банк недополучит до 20% новых клиентов из-за ухудшения имиджа после оглашения факта утечки. В результате ущерб может исчисляться сотнями миллионов гривен в первый год после инцидента.

Так же, как и во всем мире, в Украине этот год ознаменовался большим количеством утечек в государственных компаниях – на них приходится 38% от общего числа инцидентов, что на 9% больше общемировых показателей. Эта цифра не учитывает количество утечек, произошедших в медицинских, образовательных и бюджетных структурах. Они выделены в отдельную категорию в силу достаточно низкого уровня культуры защиты данных и недостатка финансирования по обеспечению информационной безопасности, характерного для данных организаций. На долю этих структур в распределении утечек по Украине приходится еще 14%. 

Увеличение доли госструктур в распределении источников утечек говорит о недостаточном внимании к проблемам защиты информации в госсекторе. Правда, в отличие от мировых трендов, утечки из украинских государственных органов мало связаны с BYOD. Случаев утечки информации через мобильные устройства практически не отмечается, но это не значит, что их не было, и что их число не будет расти с увеличением количества смартфонов и планшетов в инфраструктуре госучреждений. При этом доля утечек из коммерческих организаций также выше мировой – 47%.

Очень примечательно распределение инцидентов по умыслу: в 85% случаев утечки в украинских компаниях относятся к разряду преднамеренных, тогда как во всем мире их доля на протяжении десятка лет колеблется вокруг соотношения 50/50 (без учета утечек неопределенной природы). Здесь, однако, следует оговориться, что причиной таких показателей во многом является повышенное внимание российских СМИ к утечкам с дроповодом «в главной роли» по сравнению с историями о случайном обнародовании персональных данных.

Крайне высокая доля от общего количества утечек из коммерческих организаций приходится на банковский сектор – 44%. Доля преднамеренных утечек в банках составила 100%, т.е. они всегда совершались с целью наживы. Впрочем, этот факт сложно назвать открытием – до четверти всех банковских утечек в мире приходится на украинские кредитные учреждения. Остается констатировать, что стремление украинских финансовых организаций к защите собственной информации и персональных данных граждан пока малоэффективно.

В соответствии с мировыми тенденциями, в Украине лидирующий тип «утекающей» информации – персональные данные (75%). Аналитики приходят к выводу, что этому есть две основные причины: во-первых, именно утечки персональных данных вызывают в последнее время самый живой интерес общества и СМИ. Во-вторых, это наиболее массовый способ заработка дроповодов, имеющих доступ к защищенной информации, так как эти данные обладают высокой ликвидностью, их можно быстро и успешно сбыть на черном рынке.

На утечки коммерческой тайны пришлось чуть более четверти всех инцидентов (28%), в то время как по миру доля таких инцидентов не превышает 6%. Это еще раз подчеркивает явный недостаток внимания украинских компаний к защите собственных секретов, хотя именно разглашение коммерческой тайны, по опыту, причиняет компаниям наибольший материальный ущерб.

Исследование свидетельствует, что именно организационные меры сегодня являются слабым местом информационной безопасности. На это указывает уверенное лидерство бумажной документации как самого популярного канала утечек. Через нее «утекает» почти треть всей информации (29,7%), причем рост количества утечек через бумажные носители характерен для всего мира.

Общая картина утечек в Украине соответствует тенденциям, которые наблюдались в отчетах СБУ 3-5 лет назад. Тем не менее, аналитики отмечают, что в целом Украина имеет неплохие перспективы в плане обеспечения информационной безопасности при условии грамотной адаптации концепции BYOD бизнес-сообществом и регулирующими органами, а также детальной проработки организационных методов защиты информации. Пока безопасность рассматривается бизнесом как излишнее ограничение, уровень защиты данных не сможет показать сколько-нибудь серьезного роста.

«Зафиксировав столь существенный процент умышленных утечек в украинских финансовых организациях, мы опросили руководителей нескольких банковских учреждений разного размера. Примерно 2/3 опрошенных признали, что в течение года имели инциденты, связанные с хищениями клиентских баз, что нанесло довольно серьезный ущерб бизнесу. К сожалению, реальные данные могут быть еще хуже, поскольку банки предпочитают всячески скрывать подобную информацию, понимая серьезность угрозы их репутации», – констатирует Олеся Карпенко, аналитик СБУ.