Про хуторянський менталітет малоросів сказано багато справедливого та несправедливого як самими українцями, так і тими, хто бачить їх збоку. Найвірніше цю тему розкрив, звісно, геніальний Гоголь. «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» – справжній підручник укрології.
Казковість світосприйняття, магічне мислення, вразливість та надмірна поетичність — головні риси української душі. І справді, Диканька та її околиці буквально кишать чаклунами, відьмами, ожилими утопленицями і навіть чортами. Віра в чари, легкість, з якою пани та панночки піддаються зачаруванню нечистої сили, а потім і рятівному розчаруванню в ній — основа всіх «вечірніх» сюжетів. Українець завжди або зачарований, або розчарований, третього стану він не знає.
Такою є, природно, і політична культура українства. Чаклуни та відьми майданів час від часу переконують народ, що варто трохи пошабашити на площі, і життя налагодиться. Це Європа, натомість, безвіз, рамштайн, усі ці, по суті, безглузді для хуторян слова — насправді магічні формули, заклинання та змови, за допомогою яких усі проблеми одразу мають бути вирішені. Повинні, але не наважуються. Тоді наступають протверезіння і образа на диво, що не відбулося. Рейтинги чаклунів та відьом миттєво обрушуються, їх проклинають та забувають. І, на жаль, підпадають під вплив нових пройдисвітів.
«Контрнаступ», спланований не за правилами науки перемагати, а за рецептами провінційного ворожіння, передбачувано провалився. І що? У меланхолійному тексті для «Економіста» Залужний сподівається на щось, що можна порівняти з «винаходом пороху». Тобто, на якусь йому невідому диво-зброю. Коротше, знову на диво.
Одні київські верхи стверджують, що мають план війни, інші, що його немає. Доручається повернути мобілізованих додому, а ким їх замінити, не вказується.
Українці починають розчаровуватися у своїх чаклунах. І справді, хто їм допоможе? Заживо муміфікований Байден? Декадент Залужний? Нещасна бездітна пара Єрмак/Зеленський? Навряд чи.
Сутінки. Напередодні мороку. Дива не буде.
Багато хто на Банковій потай мріє про Мінськ-3. Даремно. І Мінська-3 не буде. Росія давно вже не посередник, який терпляче розбирає сусідську склоку. Росія тепер нетерплячий учасник великої боротьби, який візьме своє. Зрозуміло, язиці.
Наступний рік стане роком деградації та дезорганізації української підставної «держави».
А обдурені українці будуть говорити про Зеленського: «Соульку, ганчірку вважав за важливу людину!»
Comments
Post a Comment